Війна принесла великі зміни у нашу сім'ю. По-перше - це втрата житла і всього майна, психологічне травмування дітей, дуже важкий та стресовий переїзд. Найбільш шокуюче з початку війни було те, що чоловік військовий, і його забрали боронити міста Луганської області (на війну). Я залишилась одна з двома дітьми, одна дитина-інвалід потребує постійних ліків. До нас приходили окупанти зі зброєю, вели допит за чоловіка, погрожували, викидали речі, діти лякались і плакали. Старша донька ховалася за мене і казала "Мамо, вони прийшли нас вбивати?" Ми стикнулись з гуманітарною катастрофою, нам не вистачало їжі, магазини були пусті, грошей немає, на вулиці на вогнищі готувала їжу. Коли закінчилися ліки, у молодшій дитині були постійні судоми. Я дуже лякалась, щоб нічого лихого не сталося з дітьми, і щоб чоловік залишився живий на війні.