"До нас на подвір'я прилетіла ракета, і наш будинок постраждав"

Я живу разом з чоловіком. Син в армії. Маму ми забрали з Бахмута. 

24 лютого почали стріляти. Так ми дізнались про початок війни. У всіх була робота, тепер чоловік безробітний, я одна працюю. 

Наш дім розбили 5 травня. На подвір'я прилетіла ракета, і наш будинок постраждав. Тепер ми переїхали до селища. Тут добрі люди надали нам житло. 

Хочу сказати, що місцева влада не дуже хоче проявляти турботу про людей, у яких постраждало житло. Коли у нас було влучання, до нас на подвір'я хто тільки не приїжджав: преса із різних країн, місцеві чиновники, а потім, коли вони поїхали, виявилось, що ніхто нікому не потрібен. Ось це найбільше вражає. Ми отримуємо гуманітарну допомогу. Розуміємо, що ми не одні постраждали в місті, але хотілося б щоб місцева влада проявляла турботу про містян і допомагала.

Тепер повертається дуже багато людей до Краматорська через те, що житло дороге, люди витратили гроші, які у них були. У більшості немає коштів на проживання на орендованих квартирах.

Думаю, що війна може затягнутися дуже надовго. Найжахливіше, що гине молодь, яка має розбудовувати Україну. 

Хочеться бачити нашу Україну квітучою, хорошою. Щоб хлопці, які воюють, повернулися додому живими і цілими. Хочеться, щоб усе було в Україні добре.