Про війну я дізналась ранком, коли відправила доньку до школи. Була дуже стурбована, дезорієнтована, тому одразу побігла до школи за дитиною.

Ми залишилися вдома, нікуди не поїхали. Але наші рідні, які їхали до нас із Чернігова, попали під обстріл.

У машині була моя сестра, на дев'ятому місяці вагітності. Дивом родичам вдалося вирватися з-під вогню!

На жаль, з роботою зараз дуже важко. З початком війни я і думати про роботу не могла: головною для мене була безпека родини, бо в мене є донька, якій десять років. Ну, а зараз і роботи майже немає…