Мені 70 років. У Слов'янську народилася і живу. Нікуди не виїжджала, патріотка свого міста. Ми з чоловіком удвох живемо. Хворіємо, групи інвалідності у обох, Дякую фондам, що допомагають нам трішки, бо на нашу пенсію ми б не вижили. 

Нас зачепило ще з 2014 року. У нас машина інвалідна була, так тоді збило гараж і машину. Потім люди добрі допомогли, і ми купили маленьку. 

У чоловіка був інфаркт, інсульт. Він ледь по хаті ходить, я також. Кожен день грюкає. Нічого: примирилися, живемо. Тут і помремо. Викручуємося. До лікаря ходимо - він виписує безкоштовні препарати. Народними методами, травками лікуємось… виживаємо.

Я не знаю, як стреси долати. Дивимося у вікно, ходимо на лавочку сидимо, спілкуємося з сусідами. На природу не поїдеш, нікуди не підеш.