Мені 39 років. Ми мешканці Маріуполя. Коли почалася війна, чоловік вступив в ТРО, а нас з дітьми вивіз у Запорізьку область. Чоловік, коли став на оборону міста, опинився в блокаді і потерпав від гуманітарної катастрофи. Ми теж з цим зіткнулись, тому що до Гуляйполя підійшли російські війська, і ми були в блокаді.

Мене шокує, коли гинуть діти. Я сама не бачила, але коли показують у новинах, це дуже страшно.

Ми залишилися без житла. Але живі-здорові, тому радіємо, що виїхали. Намагаємося жити далі. Змінили цінності, погляди на життя.

Я б хотіла бачити країну без війни, захищеною, справедливою, щоб усі люди жили в достатку.