Мої діти живуть під Херсоном, вони мені зателефонували і сказали, що розпочалась війна. Вони ж перші прийняли удар на себе. Ми ніде не виїздили. Сиділи в окупації, чекали, поки нас звільнять.

Було важко. Навіть хліб привозили «забігами». Ті люди, які могли прориватися на своїх автівках, щоб дістати хліб, завозили в село і продавали. В магазинах нічого не було. Їли тільки те, що в погребі було.

Діти порозбігалися. Швидше за все, повертатися вже немає куди: невідомо, чи дім цілий. І поїхати туди не поїдеш, бо небезпечно.

Радість була, коли нас звільнили. Зранку наші сюди заїхали на військовій техніці, а росіян вже тут не було - вони потікали. 

Думаю, що війна закінчиться нашою перемогою: хочеться цього, та і все.