Діти жили в метро на протязі перших двох місяців війни. Через щоденні вибухи та обстріли міста діти зазнали психологічної травми. Одного разу ми були в метро під час вибуху (ракета зруйнувала сусідній будинок). Це сталося в 200 м від нас. Після цього ми були вимушені виїхати з міста. Найбільше страшно було переносити щоденні обстріли і вибухи, коли під час повітряної тривоги не знаєш куди саме потрапить ракета чи снаряд. В перший час війни неможливо було придбати воду і продукти харчування, ліки, бо магазини та аптеки не працювали.