Родина наша - я, чоловік і двоє доньок - жили в селі Піщане Дніпропетровської області.
24 лютого зранку прокинулися. Збиралися до школи. Я взяла телефон до рук і побачила в новинах, що війна. Звісно, дітей залишили вдома. Ніхто до школи не пішов.
Найтяжче було покинути дім свій і батьків. Батьки залишилися там.
В наше селище прилетіла ракета, і жителям повідомили, що краще виїхати на декілька тижнів. Тому що можливий наступ зі сторони Донецької області.
Ми вирішили виїхати і вивезти дітей. Найняли машину і виїхали, в дорозі нічого такого не було - нормально виїхали.
Були перебої зі світлом, але зараз все відновили, в селище є поставки продуктів, медикаментів. Ну, вони ж там не в блокаді, просто там небезпечно.
Діти займаються онлайн, тому що їх школу в селищі розбомбили. І будинки біля школи теж постраждали.
Сподіваюсь що війна закінчиться скоро. Нашою перемогою. Дуже в це вірю.
