У мене троє синів. Ми жили у Миколаївській області. Після того, як у центр нашого міста прилетіла ракета, ми виїхали у Черкаську область. Повернемося додому, коли там стане спокійніше, бо поки що діти бояться. Ні бомбосховища, ні підвалу у нас немає. Коли бачили літаки й вертольоти, то залазили під стіл і сиділи там. Діти аж тряслися від страху.

У перші дні війни неможливо було вийти в магазин. Потім ми отримували гуманітарну допомогу. У Черкаській області отримуємо продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Ми дуже вдячні за них.

Ми виїхали з перевізником. Заплатили немало, але були раді, що знайшлася людина, яка погодилася вивезти нас. Спочатку мешкали у тітки, а потім голова сільради надав нам хату. Я живу з дітьми, мамою і сестрою. Чоловік моєї мами помер. Сьогодні похорон, а вона не змогла поїхати.

Думаю, війна скоро закінчиться. Дуже хочеться, щоб діти почувалися в безпеці, могли ходили до школи, а я – на роботу.