Мені 56 років. Проживаю в Слов’янську. Ми виїжджали в Умань із дітьми. У мене три доньки, онук. Побули в евакуації дев’ять місяців, а зараз повернулися додому. Діти виїхали за кордон, а ми з чоловіком і двома лабрадорами проживаємо вдома. Ноги в мене хворі. 

Коли в підвалах ховалися, коли виїхали з дітьми перелякані й в Умані шукали житло – то був шок. А зараз уже звикли до тривог.

Усе є, нам добре допомагають. Церква возить гуманітарку, і від Фонду Ріната Ахметова отримуємо. Дякуємо всім за це.

Війна на нас негативно вплинула. Голова сива, усе болить, сиджу в хаті й цілими днями плачу. Діти та онуки виїхали, тепер немає радості в житті, бо поруч дітей немає.

Майбутнє я уявляю гарним. Закінчиться війна, і все буде Україна.