Сім’я Дарини Геннадіївни сподівалась на мирне життя в Одеській області, але росіяни зруйнували ці плани у лютому

На початку війни ми були в Одесі, куди переїхали з Донецька у 2018 році. Біля п’ятої ранку 24 лютого ми почули вибухи в Одесі – для нас це був шок, в мене почали тремтіти руки й ноги, мої діти прокинулись та довго не могли повірити, що знов почалося. Я намагалась їх заспокоїти, але найбільші труднощі нас очікували попереду.

З’ясувалось, що ми не такі вже й переселенці, і для нас немає гуманітарної допомоги.

Щомісяця я проживаю якийсь квест: знайти гроші на оренду та комуналку.

Мого чоловіка звільнили, й він досі не може знайти собі роботу. Ми живемо на орендованій квартирі, тому щомісяця повинні сплачувати оренду та комунальні послуги. Я працюю на залізниці, але цього не достатньо для того, щоб жити.

Гуманітарна катастрофа постійно переслідує мене та мою сім’ю.

Я живу з сім’єю, адже не змогла покинути свого чоловіка та свого старшого сина, бо вони не можуть виїхати з країни.