Віра Старченко приїхала на Житомирщину з прифронтового Запоріжжя. Родина медсестри довго вагалася, але зрештою обрала місце, де звуків сирен трохи менше. У селі Стара Котельня її зустріли тепло — допомогли з побутом. Згодом пані Віра влаштувалася на роботу до місцевого ліцею. У Запоріжжі, де вона працювала медиком у дитячому закладі, освітній процес проходив практично дистанційно. Тут же — чути гомін, співи, радощі. І це стало для жінки справжнім "бальзамом на душу". «Коли бачиш, що діти тут сміються, живуть, радіють — з’являється сила. Розумієш, що треба жити далі й боротися», — каже Віра.