«Дитина з жахом дивилась на нас, батьків, не розуміючи чому всі налякані»

Як тільки почалась війна ми знаходились у м. Херсон. Дитина з жахом дивилась на нас, батьків, не розуміючи чому всі налякані. Коли почали лунати вибухи, в дитини була паніка. Для неї травмуючи подія була, коли над головою пролітали ракети та спрацьовувало ппо. Доводилось сидіти у підвалі. Ночі теж проходили в підвалах. Далі, коли русня захопила Херсон і зайшла в місто, була зачистка міста. Не виходили з будинків взагалі. Дитина постійно сиділа в коридорі, бо дуже боялась обстрілів. Потім ці нелюди ходили по дворах зі зброєю. Цей страх не можливо передати. Виїжджали з окупованого міста через 29 блок-постів, через Василівку, де лунали вибухи, тримали людей на палючому сонці по три доби, перевіряючи на кожному блок-посту машину, сумки. Страх за дітей. Одна дитина поряд дивиться тобі в очі і благає: "Мама, тільки не залишай мене саму". А іншу дитину носила під серцем, розуміючи, що через 4 тижні пологи. А медикаменти не завозять, швидкі допомоги не працюють. Нестача їжі була, коли захопили Херсон. Постійні черги за пошуком хоч якихось продуктів, щоб не залишити дітей голодними. Від російських товарів відмовлялися, не могли дивитись на їхню продукцію, коли почали завозити.