"Діти налякані, дуже хочуть до школи"

Вдома з дітьми. Ракети, дрони пролітають над головою, поруч немає укриття, вибухи поруч, діти налякані, дім трясе, ховаємося в ванній кімнаті. Дізнаємося, що кілька влучань були по домах, є загиблі. Діти лякаються грому.Нестача їжі, одягу дитячого, взуття. Припинили дитячі виплати, наша сім'я залишилася без засобів до існування, садки не працювали, тата старенького не було змоги покласти у лікарню на лікування, у мене не було змоги вийти на роботу. Просили допомоги у знайомих, сусідів, іноді отримували гуманітарну допомогу, але в нашому регіоні місцевим гуманітарну видавали дуже рідко. Живемо разом. Діти налякані, дуже хочуть до школи. Тато страждає від надмірного тиску, погано себе почуває, після інсульту, після всіх переживань майже не ходить, осліп. Коли на вулиці бачиш воєнних, які повертаються живими до родини, це радує мене. Роботи немає. Зараз маленькі діти, садки, школи не працюють - немає з ким залишити. Ще й доглядаю за стареньким татом.