До 24 лютого я працювала професором університету в Харкові. З початком війни - стала волонтером для своїх сусідів по будинку, які ховалися у підвалах нашого будинку.

Я домовлялася з представниками благодійних організацій про допомогу. Вони надавали продукти харчування, дитячі суміші, ковдри, подушки – все необхідне.

У вересня 2023 року, коли ворог був відкинутий за межі Харківської області, жити стало трішки легше. Втім постійні обстріли продовжуються й досі…

Перші дні війни були найважчими, поки не знали, що буде далі, не було харчів, не працювали магазини та ринки, пекли хліб вдома, ділили на всіх. Не було води…

У підвалах сиділи, спали прямо на підлозі…   

Дуже зворушливо було, коли ділили з сусідами шматок хліба на декілька кусків. Вони раділи і плакали...

Зараз я продовжую працювати онлайн в університеті і волонтерити.

На згадку про страшні події залишились фото та один маленький уламок від снаряду, який залетів до нас на балкон…