До 24 лютого я працювала професором університету в Харкові. З початком війни - стала волонтером для своїх сусідів по будинку, які ховалися у підвалах нашого будинку.
Я домовлялася з представниками благодійних організацій про допомогу. Вони надавали продукти харчування, дитячі суміші, ковдри, подушки – все необхідне.
У вересня 2023 року, коли ворог був відкинутий за межі Харківської області, жити стало трішки легше. Втім постійні обстріли продовжуються й досі…
Перші дні війни були найважчими, поки не знали, що буде далі, не було харчів, не працювали магазини та ринки, пекли хліб вдома, ділили на всіх. Не було води…
У підвалах сиділи, спали прямо на підлозі…
Дуже зворушливо було, коли ділили з сусідами шматок хліба на декілька кусків. Вони раділи і плакали...
Зараз я продовжую працювати онлайн в університеті і волонтерити.
На згадку про страшні події залишились фото та один маленький уламок від снаряду, який залетів до нас на балкон…
