Коли почалось вторгнення, я жила в Києві. На наступний день біля мого будинку влучив снаряд, я не знала, що мені робити. 

Вся моя родина жила в Маріуполі. П’ятдесят два дні я не знала, чи вони живі. З новин бачила, якого масштабу там трагедія. Коли з’явився зв'язок, моя мама мені повідомила, що бабуся та дідусь загинули. Бабуся не ходила, їй було важко. Вона не витримала цього жаху та померла від серцевого нападу. Дідусь пішов до себе додому під обстрілами і не повернувся. Ми досі не знаємо, де він загинув.

Моя мама сиділа у бомбосховищі без світла, води і газу. Це був жах. Мама так і не виїхала, залишається в окупації. 

Я сподіваюсь, що ЗСУ звільнять всі території. Я дуже хочу до мами, вона єдина з рідних, хто в мене залишився.