«Я почула вибухи, але здавалося, що це все не з нами коїться. Адже ця війна, як грім серед ясного неба. На 16-му поверсі було страшно знаходитися. Ми бачили, як ракети влучають у будинки. Це жах», - розповідає Лариса Миколаївна. Жінка емоційно дуже важко переживає всі ці події. Вона пам’ятає перші дні повномасштабного вторгнення, ніби це відбувалося вчора. Великі черги в аптеки та магазини, безлюдні вулиці, вибухи звідусіль. Також найболісніше для жінки те, що деякі її друзі зникли та загинули.
