Війна змінила все! Місце проживання, ми опинитись за 1000 км від рідного дому, ми розлучились з дідусем та бабусею, з якими жили пліч-о-пліч все життя, а моїм рідним батькам нічим не могли допомогти, так як вони перебували в окупації і з ними взагалі не було ніякого зв'язку... Ми втратили домашніх улюбленців, діти їх обожнювали, але, на жаль, через дуже довгу і виснажену в заторах дорогу, нам довелося з ними попрощатись...
Шокувала сама війна, перші гучні постріли о 4 ранку, ми жили саме в районі Салтівка в Харкові, на який прийшлися перші удари артилерії... Літаки-бомбардувальники, коли пролітали та наносили удари, то стіни ходили ходуном, дев'ятиповерховий дім здригався і здавалось, що це останні миті життя... Усвідомлення нової реальності, пояснення дітям, що таке страшне слово ВІЙНА... Що тепер вони не спатимуть в м'якеньких ліжечках, а будуть спати на підлозі в коридорі задля їхньої ж безпеки...
Коли все ж таки через тиждень ми вирішили поїхати з міста в пошуках безпечного місця, ми проїжджали вулицями, бачили на власні очі руїни після бомбордувань, розстріляні машини тих, хто не зумів виїхати... Це просто великий жах, якому досі нема кінця... Стикалися з нестачею медикаментів, але це було не суттєво, знайшли спосіб замовити з-за кордону.
На згадку залишився виріб, який ми робили з молодшою донечкою напередодні війни, буквально за 6 годин до початку повномасштабного вторгнення. Цей виріб Аліса мала представити на ярмарку Масляної. Він на все життя закарбувався нам у пам'яті, як спогад про початок кровопролитної війни...
