Мені 67 років. Я жила з чоловіком у місті Гуляйполе Запорізької області. Одинадцятого травня ми виїхали на евакуаційному автобусі в Запоріжжя. Другого березня зникли світло й вода, а через два дні почалися обстріли нашого міста. Дев’ятого травня дуже активно бомбили. 

По воду їздили під обстрілами на іншу вулицю. Продукти були. До дев’ятого травня у лікарні працював генератор – можна було зарядити телефони.

Ми не знаємо, чи буде куди повертатися. У підвал, у якому ми ховалися до від’їзду, влучив снаряд.