Мені 58 років. Ми з дружиною жили у місті Гуляйполе Запорізької області. Дев’ять місяців провели під обстрілами. Виїхали після п’ятого прильоту у наш двір. Я вивіз свою маму. Їй 78 років. 

Четвертого березня окупанти ввійшли в Гуляйполе, але наші солдати їх вигнали. Бій відбувся неподалік від мого будинку.

Спочатку все було нормально, а потім зникли світло й вода. Газ був ще місяці два. Влітку я допомагав пенсіонерам з нашої вулиці, які залишилися одні. Війна зблизила нас із сусідами. Ми ділилися одне з одним продуктами, підтримували. Коли до мене прилетів снаряд, сусіди допомогли навести лад. Через два дні знову було влучання в хату й гараж. Вони ще раз прийшли на допомогу. 

Ми з дружиною отримуємо виплати як внутрішньо переміщені особи, мама – пенсію. Дружина тимчасово не працює. А я не можу працювати за станом здоров’я: переніс дві операції на хребті. 

Сподіваюся, що до літа війна закінчиться. Ми повинні добряче дати відсіч росіянам, щоб вони більше до нас не лізли.