Коли я почула вибухи двадцять четвертого лютого, подумала, що це салют. Після другого вибуху вже зрозуміла, що відбувається щось не те, бо будинок почав трястись. Я зібрала своїх трьох дітей і ми побігли в метро. Коли ми вийшли з під’їзду, у сусідній будинок прилетів снаряд. 

Дев’ять днів ми прожили в метро. Це було пекло. Я з дітьми спала на бетонній підлозі, тож зараз вся родина хворіє. 

З Харкова нас вивіз начальник мого чоловіка. Я дуже йому вдячна. Дуже боялась, що ми потрапимо під обстріл, бо у заторі ми простояли три години. 

Зараз ми живемо в Кіровоградській області. Я хочу прокинутись та дізнатись, що все це був страшний сон. Я вірю в диво та перемогу ЗСУ.