Кожен день дев'ятирічна Женя запитує в мене, коли закінчиться війна й ми заживемо як раніше.
Вона і її сестра дуже бояться, коли стріляють. І знають, що тільки в підвалі можна сховатися від куль та осколків. Найстрашніше, коли поруч лягає [снаряд]. Вікна тремтять, дівчатка відразу в сльози, одна до одної туляться.
Я самотня багатодітна мама, живу на околиці села, звідки до лінії фронту всього кілька кілометрів. Усі сусіди роз'їхалися давно через постійні обстріли. Замість друзів у дітей тільки хатні тварини.
До війни я працювала в Донецькому аеропорту, але зараз сиджу вдома з дітьми. Грошей не вистачає навіть на продукти – дохід на чотирьох 2000 гривень. Діти не мріють про нові сукні або іграшки, для них важливо, щоб війна якнайскоріше закінчилася.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.