Я переживаю вже другу війну в своєму житті. Перша була в Азербайджані - тоді теж було страшно, але зараз страх інший, тому що все повторюється. Обстріли в Дружківці відбуваються регулярно. Перші місяці не було газу і світла. Дехто готував їжу на багатті. 

Моя дочка залишилася без роботи. Виїхати ми не можемо, тому залишаємось вдома. 

Зараз ми чекаємо миру і закінчення війни. Дуже хочеться, жити спокійно, без страху за себе та близьких.