Тривожна валізка була зібрана заздалегідь, але Марина разом з хлопцем вирішили не виїжджати з Києва. Перечікували тривогу між двома стінами у коридорі разом з сусідами. Дівчина згадує як спекла брауні чоловікам, які чергували біля будинку, та як навіть така маленька деталь дала відчуття причетності до чогось важливого. Марина активно бере участь у зборах коштів на допомогу ЗСУ, у лавах яких служить її рідний дядько. А ще вона мріє про день, коли він й багато друзів, які зараз у війську, повернуться додому.