Гордієнко Крістіна, учениця 11 класу Комунального закладу «Вінницький ліцей №23»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Форись Галина Іванівна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

Я - українка. Я пишаюся цим. Чому? Я вважаю, що бути українкою - це мати глибокі зв'язки з культурою, історією, мовою, традиціями України. Що ж це означає? Мати повагу до солов’їної української мови, літератури, мистецтва, милозвучної музики, народних танців тощо. Це означає бути готовими підтримувати та об'єднуватися з іншими українцями для досягнення спільних цілей, тим більше під час війни, що почалася 24 лютого 2022 року.

Бути українцем або українкою - це боротися за свободу та незалежність нашої країни, мати незламний дух та віру в перемогу. Бути українкою - це не лише про народження в Україні, але й прийняття цінностей, які визначають українську ідентичність та спадщину.

Український народ відомий своєю незламною волею та духовною міццю. Бути українкою - це бути частиною великої історії, бути вірною та відданою своєму народові, бути готовою до самопожертви для створення кращого майбутнього нашої землі.

Багато видатних українців, таких як письменники, вчені, митці, спортсмени, співаки й танцюристи зробили значний внесок в історію України та її народу.

Український народ пережив безліч випробувань протягом віків, включаючи заборони мови, геноцид, територіальні втрати, період розстріляного відродження, але все ж таки зберіг свою неповторність, культуру. Це неабиякі досягнення задля гордості.

Українці мають високий рівень вольової сили та єднання у важкі моменти. Проявляють солідарність та підтримку одне одного під час війни.

Що ж я роблю заради Перемоги? В першу чергу, я популяризую нашу милозвучну мову у соціальних мережах, розмовляючи лише українською. Мова для мене є солов‘їною, калиновою, чарівною, неповторною, єдиною та квітучою. По-друге, разом із сім‘єю я займаюся волонтерством, допомагаю армії матеріально.

На початку повномасштабного вторгнення ми відправили одяг людям, які виїхали в інше місто через обстріли в їхній області. Вони не взяли із собою майже нічого, виїхали при першій можливості для порятунку себе та своїх дітей.

Також мої родичі готували і відправляли їжу для Збройних сил України. Давали біженцям змогу переночувати перший час в наших домівках. Це все, як я вважаю, допоможе нашому народу перемогти ворога. Тому я із впевненістю можу сказати, що бути українкою - це моя суперсила!