Історії, які ви нам довірили
Юсько Анастасія, 15 років, студентка Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу
Викладач, що надихнув на написання есе: Міщук Альона Вікторівна
Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"
Двадцять четвертого лютого день народження у хлопця моєї подруги, який вже як пів року захищає нашу країну. Моя подруга навчається в Умані на вчителя початкових класів і тому я поїхала напередодні до Умані, щоб привітати нашого, тепер вже, захисника з днем народження.
Напередодні ввечері ми готували подарунки, робили фотозону і обговорювали чи нападе путін, чи ні. Але були впевнені, що це фейкова інформація і цього не станеться ніколи. На ранок ми прокинулися від телефонного дзвінка, телефонував наш захисник, який і повідомив: «Прокидайтесь. Війна почалась». Через кілька хвилин ми почули перший вибух, від вибухової хвилі пішла вібрація підлогою, затрусилось ліжко. Підірвали склад біля Умані, назву я не пам’ятаю, але уламки долітали до самого міста. Я розгубилася, мені було страшно. Вдячна Богу, що поруч була подруга, яка взяла всю відповідальність на себе, хоч в її очах і був страх. Поки я збирала документи і аптечку, вона побігла в магазин за продуктами та водою, працювало лише два магазини, тому черги були великі. Люди були налякані, розгублені, вони скуповували все з полиць. Сирена звучала тоді особливо моторошно й довго. Страшно було за батьків, за бабусю, за дідуся за моїх хрещениць, яким на той час було лише десять днів. Моя прабабуся добре пам’ятає Другу світову війну та її наслідки, вона каже: «Пережила фашистів, житиму й після рашистів!».
Ця війна дала можливість мені багато чого переосмислити. Я скоріше переведу гроші на допомогу армії, ніж витрачу їх на похід в кафе. Також змінилося ставлення до речей, який сенс їх купувати на запас, якщо в тривожну валізу вони не помістяться? Перебрала одяг, який вже не використовую та віддала біженцям.
Найбільше з початку війни мене шокувала реакція російського населення. Люди, в яких я була впевнена на сто відсотків (в тому, що вони підтримають Україну), насправді цього не зробили.
Співачка Світлана Лобода, Баста, Михайло Литвин, Федір Добронравов – були на стороні агресора і замовчували реальну ситуацію в Україні. Але здивували українські артисти - Ярмак, Тарас Тополя, Фагот, Макс Барських, які захищають нашу країну. Соромно за те, що слухала російських виконавців, а не їх.
Мир на землі для мене означає можливість жити на повну і не боятися за своє життя та рідних. Зараз уся моя сім’я налаштована на перемогу. Зараз головна емоція нашої сім’ї не хвилювання, а взаємопідтримка.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
