Коли прийшли до нас в село окупанти, ми виїхали з дітьми, були більше року не вдома. Я приїхала назад в травні минулого року, і тут проживаю.

Ой, ми тут і в погребі сиділи, і чули прильоти. Дуже страшно було. Чули, як рашисти їздили і по селу, і за селом - було дуже страшно у нас. Не було світла, води, і зв’язок вони заблокували. Продукти деякі були.

А потім ми вирішили виїхати з села. Звісно, проїжджали їхні блокпости, але якось проїхали.

Залишалися люди, які дивилися за моїм будинком, вони і котиків моїх кормили.

До війни і у мене, і у дітей робота була. Потім ми все втратили, виїхали. Діти не повернулися, тому що роботи тут вже немає.

Віримо і надіємося, що Україна витримає всю цю навалу. Ми сильний народ, і все у нас буде добре.