Мені 50 років. Проживала в місті Авдіївка, зараз переїхала в інше місто через війну, бо в нас там сильні бойові дії.

В перший день було дуже страшно. Чули вибухи й не знали, що робити, куди бігти, де ховатися. Було дуже страшно, і не тільки за себе, а і за діток. Та все шокувало, за все переживала.

Ми сиділи більше року без світла, без води. Ми жили в підвалі, у нас не було що їсти, а потім почали нам привозити в Авдіївку гуманітарну допомогу. 

Тоді ми вже переїхали в інше місто, ну це більше ніж через рік. Ми автобусом виїхали. Був автобус який їздив і вивозив людей. Собачку і кота забрали з собою. Як же ми їх там залишимо? Рідні брати всі роз’їхалися по різним містам. Ми рідко бачимося. 

Хочеться, щоб все закінчилося. Хочу повернутися в своє місто, в свій будинок, щоб всі були щасливі, як раніше.