Мені 63 роки. Я з селища Клебан-Бик Донецької області. Моя внучка навчалася в Сумах. Донька поїхала до неї напередодні війни. Там їх і застало повномасштабне вторгнення. Вони десять днів ховалися в погребі, а потім виїхали на захід України. Наполягали, щоб і я до них приїхала. Я погодилася. Через три місяці ми разом повернулися в Суми. Отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Дуже вдячні за неї.

У наших знайомих загинув син. Йому було 18 років. Коли почалася війна, він знаходився в Харкові. По нього приїхала мама. Коли вони поверталися додому, російські військові обстріляли їхнє авто. Хлопець загинув одразу, а його мати потрапила в лікарню.

Я селищі Клебан-Бик чотири місяці не було жодних комунікацій. Зараз вже з’явилося світло й газ. Воду привозять в бочках. Неподалік йдуть бойові дії. У багатьох людей пошкоджені будинки. Там залишилося дуже мало мешканців. Молимо Бога, щоб наше житло вціліло. Мрію, щоб війна швидше закінчилась і ми повернулися додому.