Війна нас застала вдома, в селі у Запорізькій області. Ми прожили там п’ять місяців в окупації, а потім вирішили виїхати.

Чотири доби стояли в полі у спеку, поки наша черга підійшла. У той день ще нас випустили, а потім вже почали колони обстрілювати. Слава Богу, ми доїхали живі. Зараз проживаємо у Запоріжжі. 

Спочатку всього дуже не вистачало, бо не було роботи. До того ж, коли ми виїхали, то потрапили в такий період, коли допомогу не давали. 

Нам не було навіть за що квартиру орендувати. Зараз уже ми орендуємо квартиру. Діти навчаються.

Сподіваємося, що війна скоро закінчиться. Хочемо додому. Наше село поки що ціле, і ми надіємося, що повернемось туди. Я не знаю, яке в нас майбутнє. Поки що ми просто сподіваємось на перемогу і дуже хочемо повернутися додому.