Кузьменко Вікторія, 15 років, учениця 10 класу КЗ «ДСШ I - III ст. «Талант», м. Дніпрорудне, Запорізька обл.

Конкурс есе "Один день"

Війна. Лише слово. Таке маленьке. Але, яке воно значення має для нас.

На жаль, кожен громадянин України знає, що таке війна. Чому? Чому повинні страждати невинні люди? Задля чого?...

Шкода, але цей механізм вже було не зупинити. Донецьк і Луганськ стали центром кривавої боротьби.

Люди втратили все, що мали, на їх очах гинули люди, діти, батьки, онуки.

Чому вони повинні страждати?! Біль, холод, голод, ненависть, туга за близькими, саме це відчували люди кожною частиною свого тіла та душі. Дорослі, малеча війна вбивала всіх без винятку. Вибухи, крики, плач, це все чули діти, чиє дитинство вже не буде таким радісним та безтурботним.

Давайте зануримось у 2014 рік у дні, коли почалась війна. Що ви відчуваєте? Нерозуміння? Страх… За перші роки війни загинуло тринадцять тисяч чоловіків.

За один день можна знищити місто, вбити одного, двох або декілька тисяч осіб, але за один день неможливо відновити місто та повернути людські життя.

Жертвами були не тільки люди, а й природа. Але ж вона дала нам це життя, годувала, ростила й плекала а ми… чим ми їй відплатили за все те що вона для нас зробила. Зруйнували все? Так, це єдине чим ми їй відплатили і не відчували ніякої відповідальності за скоєне. Проблемою є егоїзм людини. І навіть через сім років після початку війни люди все ще відчувають на собі її дотик.

Мир. Це все, що я хочу, невже це так складно. У нас є змога розмовляти, але на жаль цією змогою не часто користуються. Але полюбляють використовувати силу. Навіщо? Дуже багато запитань, але на жаль мало відповідей. Люди, будьте людьми.