Надія Колода згадує, як бігала перечікувати обстріли у підвалі свого будинку разом із трирічним онуком. Біля її будинку вибухнув снаряд і осколками повибивало всі вікна в під'їзді. А одного разу у будинок було пряме влучення з танка.
Все, що пережите, позначилося на здоров'ї людей похилого віку. У чоловіка Надії Петрівни скаче тиск, а у неї хворе серце, і потрібно робити операцію. Але жінка намагається не сумувати, радіє кожному прожитому дню. Мріє про швидке закінчення війни та спокій для своїх рідних.