Ми жили в місті Кремінній Луганської області. Мешкали у батьків чоловіка, у них свій будинок і своя криниця. Сину 16 років – він дуже боявся дуже вибухів, і ми з ним вирішили виїжджати, а чоловік там залишився до останнього. Вони потім виходили не через місто, бо місто було захоплене. Це важкий момент мого життя. 

Ми вдвох працюємо. Гроші є, допомога також була. Через знайомих знайшли житло в Дніпрі. 

Саме головне – це мир. Якщо буде мир, буде і майбутнє.