Ми з чоловіком з села Березнегувате Миколаївської області. У нас троє дітей. 

24 лютого ми були вдома. Зранку зателефонував брат і сказав, щоб збирали речі, бо почалася війна. Ми чули вдалечині вибухи, але все рівно не могли повірити, поки не включили телевізор і не подивилися новини. Ми поїхали в інше село до батьків. Потім виїхали в Кривий Ріг, тому що в селі не було інтернету, а старшій дитині потрібно було дистанційно навчатися. 

Чоловік втратив роботу. Правда, ми не голодуємо. Отримуємо багато гуманітарної допомоги від різних організацій. 

У Кривому Розі нам нічого не миле. У дітей тут немає друзів. З нетерпінням чекаємо на закінчення війни, щоб можна було повернутися додому.