Я розуміла, що треба виїжджати, ще в перший день війни. Але чоловік працював в Маріуполі, я його чекала. Місяць жила в окупації. Запасів мені вистачило. 

Чоловік приїхав до мене, але потім повернувся до Маріуполя, аби вивезти людей. Багато хто знайшов прихисток у нас вдома. 

Чоловік врятував тих, хто опинився у пастці. Я довго не могла зрозуміти, що відбувається. У Маріуполі загинуло багато людей. Я не очікувала такої жорстокості з боку росіян. 

Потім ми з чоловіком виїхали. Я боялась загинути, бо постійно стріляли. Росіяни встановили блокпости через кожні два кілометри. Було дуже страшно проходити перевірки. 

Зараз ми живемо в Чигирині. Чекаємо тільки миру. Я мрію повернутись у Бердянськ.