Коли почалася війна, я почула вибухи. Вранці збиралася на роботу. Мені було дуже страшно. У місті не працювали магазини та аптеки, і ми з чоловіком часто отримували гуманітарну допомогу, щоб вижити.

Згодом я виїхала з міста і вивезла з собою старенького тата. Тоді було важко знайти житло.

Потім мій чоловік помер після тяжкої хвороби, і я залишилася сама. Зараз я живу в Луцьку, працюю і намагаюся звикнути до нового життя. Чекаю тільки миру.