Олена з чоловіком залишилися вдома, коли колони російської техніки проходили селом. Раптом на  подвір'я  вдерся танк. Солдат навів кулемет на чоловіка — лише випадок урятував його, коли танк рушив далі. Три дні село жило під окупаційними пострілами, доки українські захисники не дали ворогу відсіч. 

Подружжя не виїхало навіть під час обстрілів: берегли дім, худобу, землю. Вони допомагали військовим, носили їжу, молоко, пекли пиріжки, варили борщ і передавали його на передову. Їхній син і досі возить допомогу бійцям на нуль. “Це наша земля, — каже Олена. —  будемо стояти, доки вистачить сил.”