Мені 59 років. Я родом із Херсонської області. Багато років живу в Запоріжжі. Про початок війни дізналася від сина. Ми з ним одразу забрали до себе маму. Вона жила в селі Херсонської області. Там залишився брат зі своєю сім’єю. 13 червня у його двір прилетів снаряд – згоріли гараж і сарай, вікна вилетіли з будинку. Добре, що всі живі залишилися. А 21 червня було влучання у мамин будинок.
Я щодня плакала, коли гинули люди, й коли дізнавалася з новин, що коїться. Зараз уже рідше плачу. Хоча досі страшно. Шкода всіх солдатів та мирних людей.
Усі родичі з Херсонської області залишилися безхатьками. Живуть на дачі у чужих людей. Дядько отримав поранення. Вижив завдяки нашим лікарям.
Племінниця виїхала в Польщу. Онуки – у Миколаївську область. Невістка після влучання снаряду у двір поїхала до Кривого Рогу. Добре, що всі мої рідні живі. У двоюрідної сестри 23 лютого народився онук. У сусідів також дитинка народилася.
Мамине село було дуже гарне. А тепер воно розбите. Були загиблі. Один чоловік їхав на скутері, і в нього влучив осколок. Він загинув на місці. Одному чоловікові ногу відірвало. Під час обстрілу ринку люди загинули. Ми багато чого не розповідаємо мамі. Їй 84 роки.
Я працюю. Надіюся, що Україна знову стане вільною і незалежною.
