«Коли, зараз, повторні прильоти, то це набагато страшніше», – розповідає Олеся Шевченко із Щастя. Переживши події 14-15 років, люди не хочуть, щоби подібне відбувалося з ними знову. Під час бойових дій жінка, разом з маленькою дитиною, постійно ховалися в коридорі, де немає вікон.

У Олесі друга група інвалідності і, до початку воєнних дій, вона їздила на лікування до Луганська. Наразі, коли дороги закриті, такої можливості немає. І немає можливості отримувати кваліфіковану медичну допомогу. Через це здоров'я жінки погіршилося, і вона пересувається на інвалідному візку.