З Приміського Наталя не виїжджала. Вона живе надією, що війна от-от скінчиться

Я з села Приміського, це Нікопольський район. 24 лютого у нас пролунали перші вибухи. Наше село поряд із заводом та електростанцією, тож у нас тут часто літають дрони, б’є артилерія, ракети літають. Були влучання у селі. Дуже страшно. Часом, відчай бере – здається, що вже несила це терпіти. Потім берусь до хатніх справ і мені стає легше – я відволікаюсь, коли зайнята. Роботи зараз я не маю. Ми всі через війну залишились без роботи. Тільки мама працює.

Їжа і ліки в нас були вдома, тож дефіцитів в магазинах ми не відчули. А з часом і в магазинах почало щось з’являтись. За потребою купуємо щось потрошку.

Наша родина вирішила не виїжджати – нам нема куди їхати, грошей на дорогу немає та й домашніх тварин шкода залишати.

Щодня сподіваюсь, що війна скоро скінчиться. Може, на осінь ми вже житимемо у спокої – настане наша перемога. Я щиро хочу, щоб всі наші військові з передової повернулись додому цілими і неушкодженими.