Вранці 24 лютого я була вдома, після почутих вибухів увімкнула телевізор. Дочекалась сьомої ранку і побігла до магазину - купити питної води і консервів. Після зібрала тривожний рюкзак і дивилась новини цілий день.

Найперші труднощі – це пошук бомбосховищ і шок, що наші приміщення зовсім негодні для укриття.

Слава Богу, з гуманітарною кризою я не стикнулась - все необхідне встигла купити. Зараз живу разом із родиною. Припинилась моя робота викладачем, тому працює тільки чоловік. Війна навчила нас економити, випікати хліб і підтримувати один одного. Кожен день ми усією родиною піклувались один за одним, допомагали і все робили разом, а головне підтримували, заспокоювали один одного. 

До війни я викладала ментальну арифметику, а зараз я - волонтер. Планую залишитись волонтером, поки є у цьому потреба. Намагаюсь заробляти у Тік-тоці.          

Про найтрагічніші події війни мені нагадує спортивний костюм, у якому я провела ніч у холодному підвалі, коли були обстріли.