Я зі своєю сімʼєю ВПО з міста Бахмут, Донецької області. Ми вдруге переїздили з рідного міста, але в 2014 році ми повернулися, а цього разу вже нікуди… Все життя перевернулося не тільки у нас, а у всіх людей України. Найстрашніше - це опинитися під ракетним обстрілом, коли бачиш перелякані очі дітей і розумієш, що бігти нікуди, тільки залишилося сидіти в кутку на підлозі, прикриватися ковдрою і чекати, коли все це закінчиться, щоб поїхати додому. Ми були в заміському будинку у лісі в селі Яцківка, з 10 на 11 березня вночі був сильний обстріл, 2 години не перестаючи. Я, будучи вагітна, з 2 старшими дітьми натерпілися такого страху, що від грому підстрибуємо.