У мене звичайнісінька прогулянка може закінчитися трагічно. Напади епілепсії можуть трапитися навіть після незначного перепаду тиску або зміни погоди. Тому молодший брат завжди поруч – принесе води, якщо треба, або дасть таблетки.

Коли починається загострення, допомогти собі я не можу. Мені відразу недобре стає. Узагалі нервувати не можна, тому я собі вибрав спокійне заняття – малювання. Найкращі роботи виходять про героїв мультфільмів.

Хворію я вже три роки, а через війну хвороба загострилася. У нас усе чути було: як стріляли, «Гради» літали через наш будинок. Усі були в стресі та паніці. Мені вже кілька разів рятували життя в реанімації.

Мама не ризикнула залишатися в зоні бойових дій із дитиною-епілептиком, тому з Макіївки ми були змушені виїхати. Захворювання прогресувало.

Ми повернулися додому, коли дізналися, що необхідні мені медпрепарати можна отримувати за програмою «Ліки дітям». Самі купувати медикаменти ми не можемо, мама не працює через мою хворобу, а зарплати тата не вистачає на лікування.