Коли почалася війна, я не здивувався. Очікував таких подій. Але я не думав, що бойові дії будуть настільки масштабними. Більше за все мене шокували обстріли Слов’янська, коли гинули люди та руйнувались будинки. Особливо страшно мені було вночі, коли прокидався від вибухів і не знав, куди бігти. Все це позначається на нервовій системі. У місті померло багато пенсіонерів через стрес.
Деякий час у Слов’янську не було води, тож доводилось набирати в колодязі. Нестачі продуктів я не відчував, тому що надавали гуманітарну допомогу.
Виїжджати з міста я не планую, бо вірю в перемогу України. Мрію про мирне майбутнє для всіх нас.
