Мені 75 років. Я жила з сім’єю в Гуляйполі. Про початок війни дізналася від подруги. Сина відразу забрали на війну. Зникло водопостачання. У нас з чоловіком хворі ноги, однак ми були змушені носити воду на третій поверх. Згодом я з чоловіком і сестрою виїхала до родичів у Запоріжжя. Ми забрали з собою котика. А собаку залишили. Попросимо волонтерів, щоб переправили його до нас. 

Через стрес погіршилося здоров’я. Я пройшла лікування. Чоловік зараз лежить у лікарні.

Невістка виїхала в Польщу. Онук – у Дніпрі. Хочеться, щоб ми всі були разом. Дуже хочемо додому. Швидше б закінчилася війна. Мені стає легше, коли зустрічаю земляків і поспілкуюся з ними. Я думаю, до Нового року наші військові вигонять росіян.