«Повз пролітали снаряди, а нашу вулицю Бог милував», – розповідає Зоя Морозова з Торецька. Каже, що було дуже страшно, коли визволяли місто. Під час сильних обстрілів жінка була на роботі, а повертаючись додому одного разу потрапила під бомбардування. Вона добре пам’ятає снаряди, що літали над її головою.

Чоловік жінки до війни працював на шахті, та коли почалися бойові дії – його паралізувало. Далися в знаки багаторічна важка праця та перенесений стрес. Ще одне нещастя сталося у їхній родині: донька, яка переїхала до іншого міста, померла. Та незважаючи на всі труднощі, Зоя Іванівна намагається не сумувати та дивиться у майбутнє з оптимізмом.