Війна почалася раптово, і я одразу відчула страх. Вранці прокинулася від гучних вибухів, і серце почало битися швидко. Все змінилося раптово. Магазини та аптеки закрилися, і знайти продукти стало майже неможливо. Ліків не було, це лякало найбільше. Щодня я думала, як пережити наступний. Страх не відпускав, здавалося, що небезпека всюди. Снаряди падали недалеко, чула, як руйнуються будинки.

Іноді боялася виходити надвір, але розуміла, що треба. Життя стало зовсім іншим — без плану та надії. Іноді здавалося, що виходу немає, і сили вже не залишилося.

Через постійні обстріли я виїхала з дитиною. Все ж таки життя – це найдорожче, що є. Мій чоловік зараз воює. Я чекаю його кожного дня. Дуже чекаю, коли війна закінчиться, і настане мир. Хочу, щоб більше не було страху та болю.