Мені 39 років. Я незаміжня, дітей немає. Нікуди не виїжджала. Ми все переживали вдома. Ховалися в погребі. Будівля наша, слава Богу, не постраждала. 

Було страшно виходити за межі подвір’я, коли летіли літаки. Обстріли були. Я до 1 квітня не могла за хвіртку вийти. Ось такі труднощі були.

Найбільше шокувало, що в людей домівки руйнувалися, і що вбивали людей.

Гуманітарна допомога йшла постійно. Газ і вода є, не було проблем із цим. 

Ми в сім’ї трошки дружніші стали. Менше сваримося, більш згуртовано живемо. Стали рідніші. У мене є проблеми зі здоров’ям. Я не працюю, 13 років уже на групі. Зараз ще й стреси постійні.

Я гадаю, що війна закінчиться не раніше 24 лютого. А може, і весною.