Я живу в селі Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області. Коли почалася війна, була у доньки в Нікополі. Онук виїхав у Німеччину. Донька залишилася. Вона допомагає мені. Коли були активні обстріли, вона жила в мене, а потім повернулася додому. Я переживаю за неї, бо і зараз у Нікополі неспокійно. 

14 грудня 2022 року бомбили моє село. Загинув молодий хлопець у своєму дворі. Я була в будинку. Снаряди падали зусібіч від нього. Я отримала контузію. Була у невропатологів, але ніхто не може допомогти. Досі погано чую. 

Через той обстріл у мене стався нервовий зрив. Я місяць ночувала в підвалі. Перейшла в будинок, коли похолодало. 

Довгі роки підуть на відбудову України, але я вірю, що наша країна буде квітучою.