Я жив у Краматорську. 24 лютого були обстріли аеродрому. Так я дізнався, що почалася війна. Відразу зателефонував доньці, щоб розповісти їй про це. Потім пішов на роботу. Невдовзі підприємство припинило працювати. 

Дружина дуже хвилювалася. Через це у неї були проблеми із серцем. Доводилося викликати швидку. Попри це, вона не хотіла залишати Краматорськ. Однак я вмовив її виїхати в Дніпро до доньки. Сюди виїхав і син зі своєю сім’єю. Ми виїхали сьомого квітня потягом, а наступного дня було влучання у залізничний вокзал. 

Ми виїхали сьомого квітня на потязі, а наступного дня було влучання у залізничний вокзал. 

Ми з дружиною отримуємо пенсію. Щоразу виділяємо з неї кошти на допомогу нашій армії. Отримуємо гуманітарку від Фонду Ріната Ахметова, за що дуже вдячні.